Рос. Автор Щавелєв А.С. у своїй розвідці “Идентификация и локализация восточноеропейского топонима ustaulm...” пише:
… Топоним i uitaholmi, дат. п. ед. ч. к *Vitahólmr, был отождествлен Б. Клейбером с древнерусским летописным ойконимом Витичевъ. Топоним *Vitahólmr означает «остров сигнального костра», от древнескандинавских лексем «viti / vete» «штабель дров для костра» и «hólmr» «остров».
***
ДЯДЬКО
Разом з тим він наводить простіше і теж цілком життєве припущення про те, що Витичів — відантропонімний топонім.
... Этимология славянского ойконима не вызывает сомнений, оно произведено от патронимического имени собственного *Витичъ (*Vitič). Название города Витичев произошло от обозначения холма и брода, которые принадлежали некоему Витичу, возможно, этот Витич там поселился первым или издавна обитал. Полную аналогию отыменному названию Витичевъ представляет ойконим Киевъ / Кыевъ от имени собственного «Кии / Кыи».
Более того, совпадает даже колебание вокализма Киевъ/ Кыевъ и Витичевъ / Вытичевъ, которое явно отражает какую-то особенность местного среднеднепровского произношения.
***
ДИХОТОМІЯ
Крім того, він не бачить нічого дивного у існуванні подвійної назви:
... Наличие двух, славянского и скандинавского, ойконимов, Витичевъ-холмъ и *Vitahólmr, схожих по звучанию, но разных по смыслу и этимологии, вполне укладывается в стандартную ситуацию скандинавской топонимии Восточной Европы. Таких пар довольно много: *Хълмъ-городъ / Hólmgarðr; *Sýrnesgarðr / *Свинеч(е/ь)скъ; Киевъ / Kænugarðr; Витичевъ-холмъ / *Vitahólmr; Цѣсарьградъ / Miklagarðr.
Очень характерно, что все эти парные славянские и скандинавские названия лежат на пути из бассейна Балтийского моря в Черное, т. е. на «пути из варягъ в греки и изъ грекъ». Именно на этом пути по Днепру трактат «Об управлении империей» императора Константина 5 VII Багрянородного фиксирует двойные названия речных порогов, славянские и скандинавские («Ῥωσιστὶ καὶ Σκλαβηνιστί»).
***
КИЇВ ЧИ РУСЬ?
Далі. На відміну від Пріцака “гарди” у нього не Київ, а Русь, в цілому.
... Следующий топоним Garðar (Pl. «Гарды», т. е. «Города», «Укрепления» и «{огороженные} Поселения») в данном случае, очевидно, обозначает территорию Руси. Впервые этот хороним фиксируется в висе об Олаве Трюггвасоне Халльфреда Трудного Скальда 996 г., а также упоминается в 9 рунических надписях XI. Хороним Garðar – самая ранняя, фиксируемая с конца X в., форма названия Руси в древнескандинавской письменности.
***
НА ПІВДЕНЬ
Відтак, він впевнений, що Устєхолм лежить південніше за Витачів:
... Таким образом, у нас появляются ориентиры для локализации хоронима *Ustahólmr, который должен находиться южнее, чем Витичев. Этимология первой основы *Ustahólmr вполне очевидна: от распространенного славянского апеллятива «oустие», архаические топонимы типа «усть- + название» широко распространены в славянском мире , поэтому нет нужды приписывать вторую основу hólmr инерции наименования по аналогии с *Vitahólmr, вполне можно реконструировать стандартный топоним *Оусть-хълмъ или *Оусть-островъ, т. е. «холм на устье реки» или «остров в устье реки».
***
ГИРЛО ДНІПРА
Його версія — гирло Дніпра:
... Мы предлагаем иную локализацию топонима *Оусть-хълмъ или *Оустьостровъ – в устье Днепра.
***
Мої примітки:
1. Попри свою простоту зведення топоніма Витачів до імені людини, власне, до тогочасної лексики — можливе. Я пам’ятаю як один час шукав походження Кобрини в балтійській лексиці. Щоб згодом зрозуміти, що білягідронімної архаїки з відповідним коренем досить в українській мові 16-17 століття (хоча вона і могла сформуватися під більш північними впливами).
2. Він вказує на версію Клейбера як існуючу і фіксує свою, як пріоритетнішу (для себе).
4. Не зрозуміло назва від “вогня” чи від “імені”. Існувати паралельно вони могли, а виникнути — ні.
3. По суті він зовсім по-іншому читає Витачів і локалізує “Гарди” і “Устєхолм”.
***
КАРТИНКА: нічого краще ніж мутне відео в котрому вікінг запалює вогонь я не придумав. З іншого боку, воно не мутніше ніж теорія про "сигнальну вежу" на основі купи попелу.
