Для того, щоб це усвідомити повною мірою варто порівняти, пр, праці Милорадовича у нас і Бріггс у них.
В Британії чи не кожен чортік має:
У нас це завжди якась відьма десь в якомусь селі. Узагальнена і нанесена дуже грубими мазками на полотно української фантазії.
Відтак, на мою думку, це величезний мінус, котрий майже не дозволяє нам картографувати територію, хіба дуже загально, регіонально (чугайстри в Карпатах, вовкулаки на Волині, русалки у Дніпрі і тд).
Асиметрію між нашою та їх народною демонологією можна дуже легко прослідкувати за стравами, котрі готують з них. Зокрема, фентезі. Зрештою, скільки б не писали андрофаги свої "Тайные города" и "Дозоры", а ми "козацькі фентезі" - жанр як такий стоїть на платформі кельтської або англо-саксонської міфології ("Володар перснів", "Хроніки Амбера", "Гаррі Поттер")
***
Попри це, саме регіональна міфологія нашого Поросся залишається просто недослідженою темою.
Її структура це:
Прям так шоб навскидку я можу згадати гримучу суміш полозів і перевертнів у Гощеві, дніпровських сомів-вбивць, обухівських відьом, гнилище під Вовчою горою, неокульт Тотохи у Медвині...
З того, як невпевнено і сплутано я артикулюю цей гомогенний ряд ви можете зробити висновок не лише про мою (не)обізнаність в темі, але і про її ембріональність, в цілому.
Відтак, питання пошуку, фіксації, артикуляції і картографування міфології межиріччя Стугни і Росі залишається відкритим.
Для науки, художньої та літературної творчості, просторового маркетингу та брендингу території, в цілому.
Окремо варто зауважити властиво антропологічний аспект цього досить латентного, але дуже потужного явища, котре живе в темних глибинах наших земляків-носіїв "магічного мислення", ім'я котрим - легіон.
Зрештою, наш майбутній регіональний етнофутуризм вимагає акуратного, без мракобесія і загравання відродження красивих архаїчних патернів. Таких, котрі наповнять (і доповнять) мета-образ нашого Межиріччя.
